АМФЕТАМИН 97% Пестово

Все началось с того, что мне срочно понадобился новый запас закладок. Я уже подходила к концу своей крэк-кокаиновой базы, и это меня пугало. Знаете, я не могу жить без этой хрени, она меня прямо вдохновляет. Я решила, что найду свою закладку у своего знакомого из темных кругов. Он занимается изготовлением первитина, или, как вы говорите, загасил мне винт.

Встреча прошла без особых приключений, он меня понял и даже дал скидку. Мда, прямо удачный день! Я забрала свою порцию амфетамина и решила устроить фотоэкспедицию. Знаете, в заброшенных зданиях мне всегда удается провалиться в кайф.

Я знаю, что это опасно, но такие места меня привлекают. Стены, обросшие плесенью, разбитые окна, заброшенные комнаты – все это создает невероятную атмосферу. У меня всегда с собой фотоаппарат, чтобы запечатлеть самые драматичные моменты своих путешествий. И теперь я расскажу вам о самой интересной фотоэкспедиции, которая произошла после моей последней закладки амфетамина.

Я выбрала заброшенное психиатрическое отделение в центре города. Сразу скажу, что это было необычайно жуткое место. Можете себе представить, как я забиралась внутрь, прокрадываясь между разбитыми окнами и ветхими дверями? Между прочим, двери без замков – это ужасно удобно для нас, знаете, наркоманов.

Там было темно, но мой фонарик освещал мои шаги. Я медленно двигалась, осторожно открывая двери. Знаете, такие места никогда не оставляют равнодушными. Они заставляют тебя проникнуться атмосферой, вжиться в историю заброшенного дома.

Я остановилась в одной из комнат, где на полу лежал старый разбитый матрац. Я погрузилась в свои мысли и начала осматривать комнату, проходя взглядом по потертой обоине и полу. Ну и конечно, не забудем про фотоаппарат!

Затем я прониклась идеей пойти на крышу. Я поднялась по мрачным лестницам, ступеньки которых скрипели под моими ногами. Наконец, я вышла на крышу и получила великолепный вид на город. Огни и тени, все это просто завораживает.

Часы шли, а я все не могла остановиться. Каждый раз, когда я заканчивала съемку в одном здании, я тут же бросалась на поиски нового. Мысли кружились, фотографии запечатлевали душу заброшенных мест.

Однако, я не могла забыть о своей порции амфетамина. В конце концов, мне было нужно догоняться. Я нашла удобное место среди сломанных стульев и загасила винт. Да, и мое тело отвечало взрыву энергии. Все эти фотоэкспедиции были возможны благодаря наркотикам, и я знала, что это вечный круг.

А знаете, что еще интересного произошло в одном из зданий? Я случайно наступила на иглу. Да-да, я просто нашла ее в одной из комнат. Почувствуйте иронию – находить иглу в здании, где никто никогда не возвращается.

Ну что ж, кажется, я закончила свою рассказ о фотоэкспедиции, которая была омрачена наркотиками. Нет, не омрачена – скорее дополнена. Ведь для меня амфетамин – это не просто наркотик, это моя сущность, мой источник вдохновения. Я знаю, что это неправильно, но что поделать? Я наркоманка и вижу мир по-своему. И, кстати, мое имя не Катя, а Кэт.

Але, бро! Маю для тебе цікаву історію. Уявляй собі, я щойно купив закладки амфетаміну і розшарився на всю катушку!

Давай зразу по нормі, хочу тебе попрощупати, бо ця шняга вартує уваги. Так що, займайся бізнесом, слухай.

От я тут нашов місце, куди можна без б купити дурю. Друг порекомендував мені один місцевий ділер, він знає свою справу. Прийшлося поговорити з ним, як з нормальним хлопцем, бо він розумієш, влучив у наш сленг.

Договірився з ним на зустріч, ну і поїхав я на ділову поїздку. Прямо в центрі, де гуляють панки й гопники, бачу цей ділер, стоїть припаркований в шикарному авто, на автопілоті. Таця святкувала!

Збагнувши, що зараз у мене буде жоско, підбіг до його авто і спродав на рівне місце. Він відкрив капот, а я побачив купу пакетиків. Відразу взяв на пробу один, колюся, і почуваю парадіз!

По заборони, брателки, ця штука фіалить, перекручує голову, але нічого з цим не можна поробити, бо амфетамін - це наша велика дурь. І зрозумівши, що це бруталий поцінуток, не міг стриматися і якраз з такими енергетиками вирушив гуляти по магазинам.

Ти ж знаєш, що колотися з гашишом на вулиці - не найкраща ідея, тому я його не тягнув з собою.

Зустрів двох своїх панібратів - Диму та Хоми, і розмовив їх до нашої неймовірної прогулянки. Вони також не могли відмовитися від частки жоского задоволення. Всі троє на автопілоті, шмагаємо по магазинам з енергетикою, які просто магнітять наші відпалені очі.

Збираємося ми покупати одяг, бо внутрі нас вже гріє від цієї ейфорії. Хома зайшов до магазину в стилі "streetwear", а Дима взяв курс на "hip-hop" вбрання.

Я ж такий лузер, що голова вертиться і не можу вибрати, де мені обрати стильний наряд. Вирішив підбадьорити себе ще однією закладкою, щоб бути на одній хвилі із хлопцями.

В одному магазині, фіксую, що наш тусовщик Дима, молодець, забрав його усякого роду хіпстерську брендову шмотку. Після цього, він вибрав собі новеньку кепку, щоб круто виглядати на нашому гетто клубі.

В той час я вмостився перед вітринами, вихваляючись перед мимоволі проходящими тим, що я такий стильний і остаточно завис на ефектну косуху. Тут, зрозумівши, що маю по тій же лінії, як і скині, швиденько освіжив відчуття результатом дочірньої закладки.

Дощу над яв рулон, драйв і адреналін розлетілися по крові. Моказ як підар, відразу помітив це нове мене, і вирішив підмітити мою зовнішність. Цим замануло мене ще більше. Вона прийшла, заговорила, і вирішила захотіти сотні тисяч моїх гривень.

А що мені робити? В той момент я хотів поплавати по хмарам, але тут таке зветься: тільки хавай челядину. Не втикати б бобровий потік, а просто бити на гошблек.

На жаль, такі пригоди не можна продовжувати вічно, і ми почали повертатись до нашого району, знаючи, що нас жде море усього того самого незабутнього божественного колотого металу.

Отак я купив амфетамін, погуляв по магазинам, вшантажував модників своїми стильними виборами і познайомився з мадам, що взагалі супер. Без проблем скажу, що цей день залишиться в моїй пам'яті надовго.